Були собі дві Мушлі. І обидві були Перлинниці, але жодній про це не було відомо. Час від часу вони сиділи на морському піщаному дні й приязно розмовляли. А навкруги плинуло підводне життя. Водорості повільно погойдувалися з хвилями у такт. Рибки снувалися туди-сюди, поблискуючи кожною лусчинкою, осяяні Сонцем, про яке в підводному Світі не дуже було відомо. Медузи пропливали пихаті й урочисті, розкривши куполи й перебираючи у воді довгі напівпрозорі коси.

А Мушлі весь час розмовляли.
І от якось одна з них підняла очі.
Чи знаєти ви,що й у Мушлів є очі!
І побачила... І здивувалась...
- Ой, як же гарно, - позіхнула вона і розтулила стулки.
Так і завмерла. Саме в цей час кріхітна піщинка занурилася у її перламутрове черевце і сховалася на дні.

- Закрий рота! – різко вимовила Друга Мушля. – Ти надто привертаєш до себе увагу! Краще занурися у пісок, у глибінь, щоб бути непомітною. В нас стільки ворогів, тільки й дивись, що закинуть у суп!
... Читать дальше »